27 грудня 1979 року були введені десантні війська Радянського Союзу, а 15 лютого 1989року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю,

генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. 10 років! Чи не забагато? Ціною життя наші юнаки розплачувалися за цю безглузду війну. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба   пам'ятати.

      11 лютого вихованцями-позашкільниками був проведений загальноміський  захід «Афганістан болить у наших душах». Зібралися, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов з війни живим, хоча і з пораненою душею. На захід були запрошені воїни-афганці:  Боровицький Сергій Васильович та Кравцов Сергій Борисович,  які поділилися своїми спогадами та хвилюваннями.

      Пам'ять про померлих вшанували хвилиною мовчання. Ніхто не рахував скільки років довелося б нам мовчати, коли б так вшанували кожного вбитого. Мовчали хвилину. За всіх. А серце щеміло за тих, кого немає серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес. А може, із підбитим крилом ніяк не перелетить Афганської гори.